Дизайн міноносця

В 1950 році в бюро легендарного дизайнера Генрі Дрейфуса звернулось командування флоту США з замовленням на редизайн міноносців класу Allen M. Summer. Задача, що була прописана в контракті, була сформульована як «покращити придатність до життя на кораблі». Проблема через, яку флот звернувся до Дрейфуса полягала в тому що, міноносці цього класу пішли у серію наприкінці Другої Світової, після закінчення війни під нові виклики на корабель додали нове озброєння, що зменшило житловий простір для команди і погіршило умови несення служби.

Тож дизайнери з бюро Дрейфуса відправились на дослідження «у поля», а точніше у море — на міноносець Gyatt. Швидко з’ясувалось, що на кораблі катастрафічно не вистачає місця: каюти затісні, люди сплять майже один на одному, через вузькі проходи та маленькі каюти час евакуації складає 5 хвилин (а корабель тоне за 4), кают-компанії на всіх не стає, тож матроси та офіцери їдять партіями і на їжу відводиться чітко 10 хв (коли комфортний час складає 20 хв), камбуз знаходиться настільки далеко від кают-компанії, що їжа встигає охолонути поки її донесуть, а туалети та душові не мають дверей та знаходяться на виду.

Після дослідження команда Дрейфуса побудувала детальний макет міноносця з усіма каютами, приміщеннями та перегородками і почала розробляти проєкт, складаючи та перескладаючи макет, як пазл. Одним з обмежень проєкту було те, що більшість конструкцій, механізмів, труб та повітропроводів не можна було чіпати. Через кілька місяців проєкт був готовий та затверджений — настав час пілоту. Генрі у свої книзі «Designing for people» пише, що для пілотного проєкту було обрано корабель USS Meredith за номером DD 692, що у той час стояв у Норфолку.

Скоріше за все Генрі помилився з назвою — USS Meredith затонув ще під час Другої Світової у 1944 році. А номер DD 692 мав інший міноносець — USS Allen M. Summer (перший корабель у серії, імʼям якого і названо клас), що якраз з 1949 по 1953 базувався у Норфолку. На кораблі дизайнерів чекав сюрприз — зʼясувалось що USS Gyatt, на прикладі якого розроблявся проєкт, був покращеною версією міноносців цього типу і відрізняється від USS Summer. Gyatt був на 4 метра довший та з іншим розміщенням труб та повітропроводів — проєкт треба було переробляти. Але все на краще. Перероблений проєкт вийшов вдалим: дизайнери переспрямували та поєднали деякі труби та повітропроводи, зонували простір в каютах за допомогою персональних шафок, додали фіранки та ліхтарі для читання біля ліжок, замінили освітлення, перенесли камбуз, збільшили кают-компанію та перефарбували внутрішні приміщення, щоби замаскувати інженерні комунікації та оптично збільшити житловий простір (правда Генрі жалівся, що командування флоту дозволило обирати тільки з 5 відтінків). Простору стало, настільки більше, що на прохання капітана на кораблі знайшлося місце навіть для піаніно. На запитання Генрі, а скільки членів команди будуть грати на ньому. Капітан відповів: «Троє. Включаючи того, якому це робити не варто.» Оновлений USS Allen M. Summer, проходив після редизайну ще 21 рік, приймав участь у військових операціях під час Корейської та В’єтнамської воєн та був списаний у 1973 році.